Skip to main content

Posts

Showing posts from May, 2026

[ § 24-28 // Пустэча. Прэлюдыя ]

§ 24. Ну, рушылі… Цягнік прадзіраўся скрозь густую, як дзёгаць, пустэчу. Стук колаў выбіваў рваны рытм, нібыта састаў спрабаваў вытрасьці зь сябе сам час: ай-ёй-ячыкі-чыкі… ай-ёй-ячыкі-чыкі… Імёны за вакном яшчэ не нарадзіліся, а ўнутры купэ яны ўжо абжывалі прастору, што пахла вугалем, казённай воўнай і вечнасьцю. — Уціскай яго глыбей, Ёй. Бездань не трывае пустэчы, — Ай з высілкам заштурхоўвала цяжкі скураны сакваяж пад ніжнюю канапу. Сакваяж супраціўляўся, паскрыпваючы скурай, нібы ўнутры яго варочаліся не сукенкі, а чыесьці невыказаныя думкі. — Калі рэчаіснасьць паспрабуе нас выплюхнуць, рэчы павінны быць прышпіленыя да падлогі. Ёй, чые рукі дрыжэлі ў такт канвульсіям вагона, засьцілала шэрыя прасьціны. Тканіна здавалася накрахмаленай самім холадам сьветабудовы. Яна разгладжвала зморшчыны з такім імпэтам, нібы спрабавала забінтаваць раны на целе гэтага няўтульнага сьвету. — Чур, я тут! — Ячыкічыкі раптам узьляцела на верхнюю паліцу. Ейны рух быў нечалавеча плаўным, пазбаўленым вагі. Я…

[ § 24-28 // Увертюра Пустоты ]

§ 24. Ну, поехали… Поезд продирался сквозь густую, как деготь, пустоту. Стук колес выбивал рваный ритм, словно состав пытался вытрясти из себя само время: ай-ёй-ячики-чики… ай-ёй-ячики-чики… Имена за окном еще не родились, а внутри купе они уже обживали пространство, пахнущее углем, казённой шерстью и вечностью.

[ § 24-28 // Prelude in the Void ]

§ 24. Off we go... The train tore its way through a void as thick as tar. The clatter of the wheels beat out a ragged rhythm, as if the train were trying to shake time itself out of its body: ai-yoi-yachiki-chiki... ai-yoi-yachiki-chiki... The names outside the window had not yet been born, but inside the compartment they were already settling into the space, which smelled of coal, government-issue wool, and eternity.

Трудности перевода: Nip, Half-pint или Quarter-bottle?

(Записки непьющего лингвиста) Правы те, кто считает, что я схватился за слово nip , как утопающий за соломинку. Но при переводе этого высокодуховного культурного феномена на английский всё идет наперекосяк, потому что их барные системы дробят реальность совершенно бестолково! Убедитесь, прошу к столу: Nip (Он же "Щипок" или "Кусь"): Исторически это всего лишь крошечный глоточек (от какого-то смешного слова nipperkin ). Сейчас в американском сленге это малюсенькая, карманная бутылочка. Но вот засада: американцы считают, что nip — это микроскопическая сувенирная мензурка на 50 мл, которую мы гордо зовем «мерзавчиком»! Трагедия в одном акте (читается с черепом мерзавчика в руке): Nip или не Nip? Вот в чем вопрос. Что благородней для души славянской: Стерпеть ли пятьдесят миллилитров жалких, Иль с морем словарей вступить в неравный бой, И в них найти объем побольше? Уснуть и видеть сны... О стакане граненом! Но в этом-то и трудность: Ведь в сувенирной таре правды нет, А нам нужна Ч…

Нататка пра літры і літары ў Менску

Як толькі ў небе над Менскам згушчаецца шэрая каша, у гарадзкіх лябірынтах абавязкова ўзьнікаюць пытаньні пра вечнае. Напрыклад, як правільна называць тую дробную шкляную тару, што хаваецца ў кішэні? Ці варта перакладаць «чекушку» і «мерзавчика»? Ай паправіла каўнер і прамовіла, гледзячы некуды ў бок Млечнага Шляху: «Шляхціц ня п’е з напарстка. Нашае вымярэньне — гэта гонар і вялікія келіхі. Але калі мы гаворым пра дробных дэманаў паўсядзённасьці, дык няхай Мярзоўчык застаецца Мярзоўчыкам . Гэта гучыць як імя дробнага нячысьціка, які сядзіць у цябе на плячы і шэпча глупствы. А Чакушка... няхай будзе Чакушкай . У гэтым ёсьць нейкая ўтульная, хоць і грэшная, прыземленасьць». Ёй абурана стукнула далоньню па стале, і ў суседняй галяктыцы здрыганулася зорка: «Папраўлю! Якая яшчэ Чакушка?! Гэта зьдзек з аб’ёму і мовы! У нас ёсьць свае, спрадвечныя словы! «Чекушка» — гэта чвэрць альбо чвэртушка ! А «мерзавчик» (тое, што на сто грамаў) — гэта сотка ці проста кілішак ! Але! Паколькі ў нашай гісторыі г…

Lost in Translation: Nip, Half-Pint, or Quarter-Bottle?

(Diary of a Teetotaling Linguist) You are absolutely right to cling to the word nip like a drowning man to a straw. But translating this deeply spiritual Slavic cultural phenomenon into English goes completely sideways, all because your Western bar systems chop up reality in utterly nonsensical ways! Nip (a.k.a. "The Lil' Bite"): Historically, it’s just a teeny-tiny sip (from some funny old word nipperkin ). Nowadays, in US slang, it's a pocket-sized bottle of hard liquor. But here’s the catch: Americans think a nip is a microscopic 50ml souvenir shot, which we proudly call a merzavchik (literally "the little scoundrel")! A Tragedy in One Act (to be read while holding the skull of a "little scoundrel"): To Nip, or not to Nip? That is the question. Whether 'tis nobler in the Slavic soul to suffer The slings and arrows of a mere fifty milliliters, Or to take arms against a sea of dictionaries, And by opposing, find a bigger volume? To sleep, perchance t…

§ 37. Падрапаны ліпень

Ё-Йо За вакном хвастаў халодны, злы дождж, разьбіваючыся аб шкло і размываючы агні вячэрняга горада ў брудныя кляксы, што дрыжэлі. Ё-Йо зь цяжкім выдыхам рухнуў у глыбокае скураное крэсла. Ад яго густа несла хлёркай, азонам і вільготным ручніком — пахамі выматвальнай вячэрняй трэніроўкі ў басэйне. Цягліцы сьпіны гарэлі пасьля сотняў мэтраў цяжкага брасу, патрабуючы спакою. Праз тыдзень рэспубліканскія спаборніцтвы, трэба шліфаваць кроль, адпачываць, зьбіраць сілы, а замест гэтага... Ён уключыў тэлевізар, але тут жа яго выключыў: «Дастала ўсё...» — буркнуўшы, ён пацягнуўся да стала і намацаў у паўцемры шурпатую, грубую фактуру. Сапраўдная Дыспэтчарская Выварату — гэта не пульты, не мігаючыя лямпачкі і не маніторы. Гэта проста зьвінячая цішыня, непамерны цяжар у плячах і здольнасьць бачыць скрозь час. Ё-Йо пацягнуў за цьвёрды медны дрот, разьвязваючы вузлы, што змацоўвалі стары пэргамэнт. Кніга раскрылася з сухім, электрычным шолахам. На адной са старонак ня было тэксту — там пульсавала, пе…

§ 37. The Torn July

Io-Io Outside the window, a cold, angry rain lashed down, shattering against the glass and blurring the lights of the evening city into dirty, trembling inkblots. Io-Io collapsed into a deep leather armchair with a heavy exhale. He reeked strongly of chlorine, ozone, and a damp towel—the smells of an exhausting evening training session in the pool. His back muscles burned after hundreds of meters of heavy breaststroke, demanding rest. The national championships were in a week; he needed to polish his front crawl, rest, gather his strength, and instead... He turned on the TV, but immediately turned it off: "Sick of everything..." Muttering, he reached for the table and felt a rough, coarse texture in the twilight. The true Control Room of the Seamy Side isn't made of consoles, blinking lights, or monitors. It is simply a ringing silence, an exorbitant heaviness in the shoulders, and the ability to see through time. Io-Io pulled on the stiff copper wire, untying the knots tha…

§ 37. Вырванный июль

Ё-Йо За окном хлестал холодный, злой дождь, разбиваясь о стекло и размывая огни вечернего города в грязные, дрожащие кляксы. Ё-Йо с тяжелым выдохом рухнул в глубокое кожаное кресло. От него густо несло хлоркой, озоном и влажным полотенцем — запахами изматывающей вечерней тренировки в бассейне. Мышцы спины горели после сотен метров тяжелого брасса, требуя покоя. Через неделю республиканские соревнования, нужно шлифовать кроль, отдыхать, копить силы, а вместо этого... Он включил телевизор, но тут же его выключил: «Достало всё...» - буркнув, он потянулся к столу и нащупал в полутьме шершавую, грубую фактуру. Настоящая Диспетчерская Изнанки — это не пульты, не мигающие лампочки и не мониторы. Это просто звенящая тишина, непомерная тяжесть в плечах и способность видеть сквозь время. Ё-Йо потянул за жесткую медную проволоку, развязывая узлы, скреплявшие старый пергамент. Книга раскрылась с сухим, электрическим шелестом. На одной из страниц не было текста — там пульсировало, переливаясь красками…

[ § 1-5 // ПОДЫХ СПОДНІ ]

§ 1. Тэрмік і Клінгонцы Тэрмік. Цёплы восеньскі дзянёк без аніякага сонца. Тралейбусы за лета так пралупілі асфальт на прыпынку, што праціснулі глыбокую каляіну. Начальства нарэшце скеміла, што аўтобусы з тралейбусамі — ня трамваі, ім рэйкі не патрэбныя, і вырашыла замяніць пакрыцьцё. Стары асфальт зрылі к чорту, а на ягонае месца пачалі ўкладваць новы пласт. Пара бухала з машынаў, што пад’яжджалі адна за адной, пара ўздымалася ад асфальтаўкладніка, а паколькі ветру не было, то ішла яна ўгору роўна ды плаўна. Першым гэтую прыродную зьяву пад назвай «тэрмік» заўважыў Каўк… Ад апісаньня прыроды дзеда адцягнуў настойлівы грукат у дзьверы. Наагул, у хаце ёсьць і званок, але ўнук Ё-Йо катэгарычна адмаўляецца яго націскаць. Гэта доўгая гісторыя: дурныя дзіцячыя страхі з разраду пачвараў за вакном, прывідаў у шафах, ваўкоў пад ложкам і гэтак далей. Ва ўсе гэтыя забабоны ён даўно ўжо ня верыць, але на званок не цісьне — цяпер ужо з простай хлапчукоўскай упартасьці.

[ § 6-7 // ПОДЫХ СПОДНІ ]

§ 6. Драматычны ротар

[ § 8-13 // ПОДЫХ СПОДНІ ]

§ 8. ЧыКа Жыла-была Чырвоны Капялюш, і было ў яе ў паслугаваньні сем ваўкоў. Яна іх песьціла ды галубіла, і толькі зрэдку запрагала ў свой вазок, калі трэба было зьлятаць на далёкую адлегласьць. На кароткія Чырвоны Капялюш любіла падарожнічаць пішкі — закіне сякеру за плячыма і наперад са сьвістам! Ваўкі, вядома, таксама зь ёй, але вольныя і бяз збруі.

[ § 9-10 // UNDERBREATH ]

§ 9. The Explanatory Note Grandpa was just standing at the stove, stirring a tsmok (dragon) goulash in a saucepan... well, or a pork goulash—in his latitudes, the only difference lay in whether you believed in mythical scales or in veterinary control—when it suddenly dawned on him that the plot had thickened like gravy. It became obvious that this brew of meanings urgently needed to be diluted with something edible, lest it get stuck in one's throat. First, it was necessary to clarify why Grandma was over there, while he was over here. Why their family had ended up scattered across different corners of the Universe. Why his ChyKa was currently hunting wolves, while he was conducting dialogues with sizzling fat?

[ § 11-13 // UNDERBREATH ]

§ 11. The Backstory Once upon a time, that was exactly how it all began. Now, when the arithmetic of the world had finally cracked, Grandpa realized: the signs had been everywhere, but he had foolishly mistaken them for ordinary urban gloom. The sky that day resembled a poorly cooked lead porridge—gray, sticky, and completely inedible.

[ § 21 ] ПНЕВМА: Вечный рубец Гьокчеренде

[ DATABASE: ПНЕВМА ] [ FILE: § 21_Вечный рубец Гьокчеренде ] [ PROTOCOLS: EN // BY // RU ] [ CURRENT SECTOR: RU_ACTIVE ] ---

[ § 36.1 ] NEGLECT: Обездоленные

[ DATABASE: NEGLECT ] [ FILE: § 36.1_ОБЕЗДОЛЕННЫЕ ] [ PROTOCOLS: EN // BY // RU ] [ CURRENT SECTOR: RU_ACTIVE ] --- – Странно это, странно это, – не то сказал, не то подумал вслух Ptyś, влезая, получается, на подоконник. В этот раз он решил войти нормально, то есть через окно, и не тратить силы на карабканье к неимоверно тяжёлой входной двери, которая состояла из множества стеклянных окошек и была почему-то похожа на корягу без коры. Не в последнюю очередь он решил пройти через окно потому, что здесь не нужно было ничего сначала тянуть на себя, а потом нарваться на уничижительные речи Истерички, которая могла только критиковать, а не подсказывать правильные варианты… – Ещё чего! – А? Что? – Ты обратил внимание на то, что что-то не так? – Что ? – Что-то. – Ты про зиму в аквариуме? – Ptyś никак не мог понять, чего от него хочет внутренний голос. – Да тьфу на аквариум – ты по сторонам посмотри! Только что было светло и радостно, и вдруг ночь на дворе! – Тебе лишь бы болтать! Ты обратила внимание, ты и …

[ § 36.2 ] NEGLECT: Обездоленные

[ DATABASE: NEGLECT ] [ FILE: § 36.2_ОБЕЗДОЛЕННЫЕ ] [ PROTOCOLS: EN // BY // RU ] [ CURRENT SECTOR: RU_ACTIVE ] --- Он повернулся и не поверил своим глазам: аквариум опять изменился, опять в нём было лето, но не это его потрясло: на пороге стоял огромный ужасно лохматый бородатый мужик и ёжился от холода. – Аёячкi, Сирожа! – радостно заорал Ptyś, – какими судьбами?! – Ptyś! – было видно, что мужик тоже рад встрече: – Наконец-то! Ты где пропадал? – Ты меня ждал? – Конечно! Сто лет о встрече мечтал! Истомилась душа по нормальному общению. С этими балбесами говорить можно только про баб и про паровозы с тракторами! Колхозники чёртовы, утонули в быту как в навозе. А попробуй поговорить о состоянии, характеризующемся организацией, метаболизмом, ростом, адаптацией, реакцией на раздражители, воспроизводством и эволюцией… – Постой, ты о жизни, что ли? – Вот! Вот ты меня сразу понял, а эти дебилы… – он безнадёжно махнул рукой. – Ты же говорил балбесы. – Какая разница… – Не скажи: дебил не может строить слож…

[ § 36.3 ] NEGLECT: Обездоленные

[ DATABASE: NEGLECT ] [ FILE: § 36.3_ОБЕЗДОЛЕННЫЕ ] [ PROTOCOLS: EN // BY // RU ] [ CURRENT SECTOR: RU_ACTIVE ] --- смотрел на неё, беззвучно шевеля губами и иногда посмеиваясь. – А если открыть семафор? – донеслось до Сирожи, потом он что-то поменял в схеме и нахмурился: – нет, так хуже… – Ну что там? – Нетерпеливо спросил Сирожа. – Давай быстрей, а то скоро дуболом придёт! – Кто-кто? – Ну, Шима. Со своей волшебной палочкой. – И что? – Смеяться будет. – Ну ладно. Итак… ох ёпсель-мопсель, сколько боли! – Ptyś даже схватился за голову. – Не. Не-не, это мне не подходит, рисуй другой. – Что значит «рисуй другой?» Я не могу нарисовать или придумать мир за тебя, я лишь могу сказать, нужен ли он тебе, каким он будет и не крякнешься ли ты от своего творения. – Как это – крякнусь? – Ну-у, – теперь уже Ptyś постучал пальцами по столу, потом фыркнул и добавил: «Ну – мозгами крякнешься… или вообще… я продолжу?» – Давай, – после некоторого раздумья Сирожа махнул рукой, – хуже теперешнего быть не должно. – Прошлый …